Це проста річ - дякувати за те, що ти є, а твій товариш - поруч. Але в побуті цими простими речами заведено нехтувати. Війна ж навчила дякувати навіть за стандартні повідомлення, що надходять від них раз у кілька днів: "У нас все добре, були на завданні. Від хлопців вітання." або менш промовисте "Абонент з'явився в мережі. Зателефонуйте йому!" Сьогодні говоримо про тих, хто ніколи не стане рабом. Про тих, хто відроджує войовничий ген нації, який видирали, присипляли та мутували століттями. Історія воїна про особливості його роботи, мобілізацію й місцевих на лінії зіткнення - Юрій Прокулевич розказав журналістам "ТрибунаЛу".
Юрій Прокулевич із позивним "Оскар"
Попри юний вік, ще у 18 років з початку гібридної війни Юрій пішов добровольцем до лав ЗСУ. Воював на Миколаївському, Херсонському, Донецькому та Луганському напрямках. Пізніше займався волонтерством. Тепер 27-річний Юрій командир зенітно-артилерійського відділу 80-ї десантно-штурмової бригади. З початку повномасштабного вторгнення боронив Україну й зараз перебуває на реабілітації після поранення.
Ким Ви були до початку повномасштабної війни?
В основному займався волонтерством, допомагав батькам. В мене батьки також, в принципі, військові. Батько у «Правому секторі», мама займається волонтерством, я періодично допомагав їм з цим. Їздили на схід, допомогу возили.
Як потрапили у ЗСУ? Що підштовхнуло?
Потрапив у ЗСУ ще У 2014 році. Як почалася АТО на сході країни, підписав контракт після закінчення навчання. Виходить як, підготовку я проходив як доброволець УНА-УНСО. Це організація військово-політична. І там є військове крило, де навчали молодь веденню бойових дій. Після того, як ми пройшли підготовку в УНСО, ми підписали контракт, бо нам потрібно було зброю отримати офіційно. Підписали його з 54 окремим розвідувальним батальйоном. У 2014 проходив військову службу там, у 2015 році демобілізувався. Після 2015 по 2019 рік волонтерством займався, більше вдома був. У 2019 році пішов знову на військову службу по контракту в 80-ту десантно-штурмову бригаду. І от, буквально кілька місяців не вистачило, щоб завершити контракт, як почалася повномасштабна війна.
Можете розказати про вашу бригаду?
80 ОДШБр - офіційно одна з кращих, а на мою думку, найкраща десантно-штурмова бригада. Бере участь у бойових діях як з 2014 року, так і до нього, в різних миротворчих операціях. Командування у нас чудове, в принципі. 80-ка в плані кар’єрного зросту частина підходить, дає повний обсяг знань і навиків для подальшої служби.
Яку роль там займаєте? Які завдання виконуєте?
Я стою на посаді командира зенітно-артилерійського відділення. Це радше по частині ППО. Основне моє завдання – злагодження колективу. В моєму зенітно-артилерійському 6 осіб. Їх всіх потрібно навчити володіти зброєю, щоб вони її правильно застосовували в бою. Це задача не з легких, тому що люди трапляються як старші, так й молоді, для деяких виконання завдань потребує надзвичайних зусиль.
На яких напрямках Ви воювали?
Від повномасштабного вторгнення бував на усіх напрямках, крім Маріупольського.
Які особисті якості потрібні?
Твердість характеру. Також потрібно мати "своє слово". Сьогодні всі звикли до того, що тобі щось не подобається, ти можеш це оскаржити, до когось звернутися, пожалітися. Тому важливо, щоб тебе всі слухали. А в ідеалі, щоб жалітися приходили до тебе, а не на тебе. Ти для них як батько, ти несеш відповідальність за них. Буває, що не слухають взагалі, буває слухають. Тому, потрібно мати витримку, хороші нерви й характер.
Оскільки згадали про непослух, хотіла б запитати. Не так давно посилили відповідальність за невиконання наказів. Яка ваша думка щодо цього?
Я вважаю, що це цілком доречно. Люди приходять, особливо молодше покоління, в них відсутня така якість як відповідальність. Вони не звикли до неї. Армія це саме те місце, де ти повинен відчувати ту саму відповідальність, бо ти відповідаєш не тільки за себе, а й за своїх товаришів. Коли людина умовно йде з посту, вона наражає на небезпеку побратимів. Покарання повинні бути жорсткішими, я вважаю..
Кабінет міністрів ухвалив механізм примусової евакуації дітей з прифронтової зони. Як ви ставитесь до цього?
Я думаю, що і батьків треба евакуювати примусово й інших людей. Наприклад, у Бахмуті, там ситуація дуже складна, є проросійською, налаштоване населення. Коли вони залишаються безпосередньо на лінії зіткнення, є такі місцеві, які здають позиції. Людей звідти потрібно забирати, тому що немає часу розбиратись чи він за них, чи він за нас. Вони просто заважають.
Як наявність мирних жителів впливає на те, як військові виконують свою справу?
Коли немає місцевих, захищати місто набагато легше, в будь-якому випадку. За місцевих доводиться переживати, бо обстріли йдуть, а вони нехтують ними. От, іде обстріл буквально через дорогу, в сусідньому районі, а люди просто стоять і дивляться. І ні, щоб сховатися. А як поранить, то кричать так, що не знаєш що робити, чи це твій побратим, чи це місцевий, чи це ворог.
Як справи із забезпеченням у вашій бригаді? Як багато потреб закривають волонтери?
Від держави ми отримуємо зброю. Але волонтери закривають основну частину потреб військових: харчування, змінний одяг, взуття тощо. Їх внесок величезний.
Якщо порівнювати армію зразка 2014 і зразка 2023, то що змінилось?
В нас було дуже багато часу, щоб підготуватись. І ми багато встигли зробити. Армія відрізняється дуже сильно, від тої, що була в 2014. Тоді армії не було взагалі. Тоді було просто те, що лишилося після радянського союзу і ще не розікрали. А зараз вже видно – армія!
І українські, і російські війська багато успадкували радянського. Не тільки в плані техніки, а й устрою, розподілу влади тощо. Які відмінності ЗСУ дозволили стримати навалу ворога?
Менталітет. Не чимось «військовим» ми відрізнились, а саме людьми, їх вихованням. В них (росіян) як було, що все розкрадали, так і лишилось. В їхній армії нічого не змінюється. Наприклад, у них із забезпеченням проблеми, їм щось надсилають, а не доїжджає нічого. В нас реформи зачепили цю проблему, ми рухаємось в сторону Європи, в нас це контролюється, а в них це безконтрольно.
Повномасштабна війна триває уже понад рік. Зрозуміло, що треба підмінити військових, які на передовій. Як ви оцінюєте нинішню мобілізацію? Наскільки вона ефективна?
Нинішня мобілізація - це, звичайно, добре, але з нею є проблеми. Відловлювати людей просто на вулиці – це не вихід. Буває, приходять люди погано підготовлені. Нещодавно розповідав товариш, що приїхали до них 11 мобілізованих. Всі такі раді, бо ж «О, по 100 тисяч будемо мати». Після першого ж бойового виходу в живих залишилось 4, і ті поранені. Це основна помилка новачків – вони думають, що в армії вони зароблять грошей і при цьому нічого не будуть робити.
Чому так склалось?
Мало часу на підготовку і люди часто не розуміють куди йдуть, легковажать. Зараз по всій лінії фронту є проблеми. Особливо це Бахмут, там активні бойові дії. Новонабраних відправляти туди надто рано, туди потрібно підготовлений особовий склад, з досвідом служби.
Повістки в якості покарання це окей?
А нащо нам ті п’яниці? Ну випив він, порушив комендантську годину, п’яний в центрі, з розбитими пляшками, його так і зловили на гарячому. Ну нащо він на фронті? Він же буде те саме там робити, тільки йому дадуть ще більшу зарплату, він буде там ще більше пити, під’юджувати решту особового складу. Це недопустимо.
Як можуть підготуватись до служби у війську цивільні? Що варто підучити до того, як потрапиш у ЗСУ?
В першу чергу треба цим цікавитись. Матеріалу досить багато, це й онлайн курси, і очних зараз багато, і у кожного зараз є знайомий військовий, який міг би розповісти що і як. Просто цього треба захотіти. Немає бажання в наших людей, це головна проблема. Багато хто забув, що в нас війна.
Що допомагає вам відволікатись на фронті?
Ми легко перемикалися завдяки тому, що всі молоді й гарячі, при цьому досить довго у військовій справі. Для нас це все не було дивом. Ми були готові до всього, в нас як такого страху сильного не було. Тому, ми себе нормально почували. Підбадьорювали одне одного жартиками, часом дурними (усміхається).
Що вас зараз мотивує найбільше?
(Юрій трохи зашарівся і вказав пальцем на дівчину) Вона!.
Що мрієте зробити після перемоги?
Хочу одружитись. І дітей побільше.
