Львів - культурна столиця України, люди з усього світу приїжджають, щоб подивитись на собори, монастирі, костели та відвідати музеї.

Під час повномасштабної війни важливим є зберегти пам'ятні місця культурної столиці України. Коли країна агресор - росія намагається знищити нас як націю, ми в цей момент маємо пам'ятати історію, захищати наші кордони, соборність та незалежність країни.

Важливими архітектуриними та культурними пам'ятками є такі місця як:

• Церква св. Андрія. Історія починається з 1600-го року, а перша служба відбулась у 1611 р. в день св. Андрія, через це й отримала таку назву.

"У нас є вітражі, які завішані плитами, щоб в разі обстрілів чи уламків можна було ці вітражі зберегти. Окрім цього перед церквою загороджена колона, раніше на ній стояла фігура св. Йоана з Дуклі - це святий католицької церкви, колону його перенесли. А колодязь, який раніше був перед церквою, потім його перенесли на те місце де він розташований зараз, коли почалась повномасштабна війна його забрали, щоб зберегти, щоб в разі чогось фігура не постраждала. Перед війною, буквально декілька місяців почалась реставрація нашого колодязя, почалась війна це все було заморожено у зв'язку з тим, що була небезпека обстрілів і буквально місяць тому знову почали відновлювати цей колодязь, бічні колони познімали для реставрації, я так розумію. У нас є чудотворна ікона Деревнянської Матері Божої. Колись у нас служив отець Антоній Масюк він тут довгі роки був священником то він її у підпіллі перетримував у себе, потім він віддав її до Жовківського монастиря і пізніше її перенесли сюди - це є одна з таких чудотворних ікон." - Отець Йосиф - настоятель церкви.

Також на верхівці храму розташовані скульптури, на одній з них відлетіла голова через сильні пориви вітру.

• Гарнізонний храм, який має ще одну назву "Петра і Павла" - костел єзуїтів. 1640 році посвятили храм і він став першою бароковою будівлею у наших регіонах. Багато військових зараз вирушають в останній шлях із Гарнізонного храму.

Храм Св. Петра і Павла

"Храм Петра і Павла - це храм для військових, тому ми військові капелани. Ми як священники, звичайно, що розуміємо вагу і значення цієї сакральної пам'ятки, але водночас теж пам'ятки архітектури, вона занесена в реєстр ЮНЕСКО і відповідно нею опікуються реставратори та різні комісії з боку держави. Ми служимо тут літургії й маємо богослужіння, те що потрібно нам для служіння і звичайно храм ми не закривали під час війни, навіть навпаки, у нас є підземелля і перші дні війни люди могли довший час перебувати в підземеллі, хоча це не є класичне сховище, бетонні споруди але на загал там безпечніше. В самому храмі ми лише просили наших реставраторів, які тут працюють вже протягом 10-ти років над реставрацією храму, фресок та інших елементів, особливо ті, які є дерев'яними, щоб вони влаштували протипожежні заходи, відповідні тканини, матеріали. Ми стараємось дотримуватись всіх інструкцій, щоб вберегти храм. Ікони та інші речі ми звідси не вивозили, тому що не маємо права, бо це все є пам'яткою ЮНЕСКО, все на місці все є в храмі. Тут немає якихось таких речей, які належать до музейних експонатів, тому що музеї свої речі забирають і вивозять як музейні експонати. Процес літургії не змінився і люди мають можливість відвідувати усі літургії" - Всеволод Симоненко - настоятель церкви.

"В храмі тривають реставраційні роботи. Тут вони проводяться з 2012 року. Почали ми наші роботи з дослідження, два роки їх проводили. Це мистецтвознавчі, історичні дослідження, так само фізико-хімічні, дослідження температури, вологості, тому що це все впливає на стан пам'ятки. Два роки тривали наші дослідження, після того, як ми весь комплекс зробили почали працювати над реставрацією і спочатку ми реставрували пресбітерій - святилище, три роки нам пішло на його реставрацію і це було лише склепіння з фресками, а пізніше ми реставрували склепіння на центральній наві. В нашому храмі унікальні фрески авторства Франца Екштайна, він приїхав до Львова з Брна, він створив фрески у 1738-1740 рр. Власне ці фрески ми й реставрували. Також в храмі був відреставрований фасад, над ним працювали два роки та зараз тривають реставраційні роботи при головному вівтарі. Усім проєктом реставрації займається команда українсько-польських реставраторів, керівником є доктор Павел Болінський з Краківської Академії Образотворчих Мистецтв. Роботи фінансує Міністерство Культури Польщі, інститут "Polonika" та парафіяни і жертводавці цього храму" - Леся Вікторівна Гануляк - реставраторка Гарнізонного храму.

• Італійський дворик став одним із найромантичніших місць Львова. Його історія розпочинається ще з 1580 року. Створенням цієї краси займались Петро Барбона та Павло Римлянин на замовлення мецената Костянтина Корнякта.

Італійський дворик

"Як і більшість українських музеїв на початку війни наші найцінніші пам'ятки біли підготовлені до евакуації. Більшість наших музейних експозицій були зачинені, демонтовані, власне ми готувалися до найгірших сценаріїв. Але останнім часом життя музею пожвавішало, ми відкрили цілий ряд виставок, зокрема, у кам'яниці Корнякта діє чотири виставки відповідно можна побачити чотири наші виставки, цінні музейні експонати. Ви самі візуально можете переконатись, що вікна зовнішніх наших будинків є забезпечені такими захисними щитами, які досі там знаходяться. Зрештою всі ці заходи робилися схожими до тих, які робилися в місті для забезпечення всіх найцінніших пам'яток, на архітектурі Львова, храмах" - гід Італійського дворику.

• Церкву Ольги та Єлизавети освятили у 1911 році. Під час українсько-польської війни вона була дуже пошкоджена. Її відновлював львівський скульптор Петро Войтович у 9-20 ст.

"Наш храм є монохромним, тобто ми не маємо розписів, фресок, є вітражний іконостас і кілька вікон, які заповнені вітражами. По суті це не є окремий фрагмент, який потрібно захищати, отже йшлося про захист усього храму, а ми не маємо таких засобів, змоги, щоб усе це нормально закрити. Ми поставили декілька охоронців, щоб вони контролювали людей, які входять до храму, слідкували хто його відвідує, щоб недопустити неприємних випадків. У нас був доступ на оглядову вежу, проте на час війни ми її закрили та нікого не пускаємо. Колись наш храм було майже знищено, а усі пам'ятки та цінні речі, які мали тут місце ще за часу другої світової війни вивезои до Польщі." - настоятель храму

• Галерея "Зелена канапа" співпрацює з найкращими представниками мистецва у Львові. Експозиції змінюються кожні три-чотири тижні.

Галерея "Зелена канапа"

"Теми робіт на пряму залежать він кожного художника, деякі не змінились у своїй творчості, деякі просто перестали з початком повномасштабної війни працювати, а деякі рефлексують певною мірою. Це така дуже індивідуальна реакція, кожна людина має іншу реакцію на стрес. У перші дні війни я просто прийшла у галерею у мене там були деякі гроші художників, які щось продали то я віддала ці кошти їм. Уже 6 березня галерея відкрила знову свої двері, спочатку ми працювали по дві години в день. Як виявилося приїхало багато ВПО і вони почали просити відкрити галерею, я була здивована цим проханням, тому що мені здавалося, що коли люди втікають від обстрілів їм це неважливо. Вони казали навпаки, що хочуть відволіктися, пройтися. Частина людей потребувала такого культурного, духовного відволікання. Це не було таке дуже масове явище, галереї загалом не є такими масовими місцями. Але такі запити були і я почала відкривати галерею. Вже у квітня я відкрила виставку на тему війни і галерея відкрила свої двері у повному графіку" - Олеся Домарадзька - власниця галереї