13 лютого, напередодні Дня Святого Валентина у просторі Sense Hub відбувся захід, на якому присутні мали змогу почути історії кохання в час війни. Наталія Кузьма – спікерка вечора, запросила чотирьох гостей аби вони поділились своїми спогадами. Загостренні почуття. Життя, що змушує все переосмислити. Цінніше книг та фільмів.
Перша історія Ади, жінка родом із Донецька, проте виїхала 2014 року.
«Познайомились ми з ним в госпіталі, де лікувався мій брат. Наша любов почалася з першого кусочка запіканки. А пропозицію він мені зробив в лікарні, чекав поки всі розійдуться, тихенько шепнув на вушко, чи вийду я за нього заміж, після двох тижнів знайомства. Дружиною військового складно бути, тому що постійно переживаєш за нього коли він там. Найбільше переймаються ті, хто не служить, ті хто не військові, їм все одно як там на фронті. Тригерить байдужість тих, хто не служив. Військовим потрібна підтримка цивільного населення» - ділиться історією Ада.
«У нього також цікава історія з позивним «Масон» та «Фрейд». «Фрейд»- це його перший позивний, він дуже любив читати Зігмунда Фрейда. А зараз вже «Масон» - про цей позивний він не розказує нікому» - Ада
Олег - коханий жінки перебуваючи на фронті подарував їй квіти під час події.
Богдан - військовий 10 бригади, 17 березня пішов добровольцем на фронт.
«Познайомились ми в одній частині, в якій мали служити. Моя дружина парамедик. Побачивши Анджелу я одразу подумав: «Богдан, буде біда». Помаленьку, помаленьку так і закохався. Вона спочатку не давала мені зрозуміти, що я також їй не байдужий. Ми прослужили в одному взводі понад 10 місяців. Потім нас розформували. Після певного проміжку я зробив їй пропозицію. Ми планували одружитись після війни, щоб було спокійно, але я зрозумів, що немає чого втрачати, живемо один раз. Військовим зараз найбільше потрібне розуміння, мінімальна увага, просте спілкування» - розпоідає Богдан
Марина – журналістка, чоловік наразі перебуває на передовій
«Наш син Тесей, що дослівно означає сильний та могутній. Ми дали йому таке символічне ім’я, він народився в буремний час. Юра був військовим ще з 2014 року. Рік працював військовим журналістом. В перший день повномасштабного вторгнення пам’ятаю його слова: «Смаж яйце і йди на роботу». На той час ми зустрічалися 4 роки. Юра є досить вільнолюбний. Він казав: «Я не мінятиму люльку на жінку». Але коли він робив мені пропозицію в прямому ефірі, сказав: «Я готовий проміняти всі свої козацькі вольності на тебе, бути разом з тобою. Освідчення було 24 серпня – День Незалежності, в цей день були масштабні обстріли. Я була на роботі, в мене мав бути вечірній ефір. Жодним чином я не могла повірити, що в цей день може статися щось хороше. Всі мої колеги знали, що має відбутись, проте я була настільки зациклена на роботі, що не могла помітити, що вони були зациклені на чомусь іншому. Коли, він вийшов на екран, він сказав спершу фразу: «Доброго дня студія, сьогодні мене обстріляла диверсійна група». У мене одразу сльози. І продовжує: «Диверсійна група Амурів та потрапила одразу в серце». Так і відбулась пропозиція. Потім я в сльозах провела ефір. І після освідчення я дізналась, що в нього загинув побратим, дуже близький друг. Як ми говорили тоді, що з журбою радість обнялась. Мій чоловік пішов зі мною на пологи та сказав, що він бачив дуже багато смерті, а тепер він побачив як народжується життя. Він зробив мені пропозицію на День Незалежності й тепер наша незалежність з нами" - пригадує нам Марина
Анастасія – втратила коханого на війні.
«На жаль, мій коханий помер від поранення на Бахмутському напрямку. І я б хотіла почати свою історію з повідомлення, яке він мені надіслав весною 2022 року: «Чудо, як же я хочу обійняти тебе, відчувати твоє тепло та любов, щоб ми кудись поїхали та не було війни, щоб ми просто валялись торкаючись одне одного і все. Не важливо де, хоч на морі, хоч в горах, хоч в якомусь місті. Прокинутись поруч з тобою та обійняти ще сплячу». Ми були знайомі 15 років, ще під час студентських часів, я соціолог він політолог. Ігор був весь такий в мілітарі. Часом спілкувались вже після навчання багато років поспіль, кожен вже створив сім’ю. Він служив ще з 2015 року. Весь час ми тримали дружній зв’язок. 25 лютого мені прийшло від нього повідомлення «Ти як?». Так і почали спілкуватися. Я собі взяла за правило перевіряти як він, якщо він не писав, я питала його як справи. Ми зідзвонилися, стільки років не бачились, в нього розпалась сім’я, в мене також. Ігор буквально за два тижні зробив мені пропозицію, і для мене це було дуже дивно. Протягом всіх 15 місяців, мені снилися сни, що його поранили, на той час я не знала, що це пророчі сни. У лікарні він пролежав 15 днів, після чого помер. Його одразу доставили в морг. І коли я туди приїхала, побачила його душу. Як би дивно і божевільно це не звучало, але це була його душа і вона сміялась. Я зрозуміла, що таким чином він дає знак, що з ним все добре. Він дуже любив Жадана і я процитую його: Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть" - Анастасія