Журналісти «ТрибунаЛу» познайомилися та поспілкувалися з львівським волонтером, журналістом, поетом, викладачем і головою Громадського Формування «Скеля». Про ідею створення організації, важливість розвитку патріотичного виховання молоді та чому важливо продовжувати працювати на благо ЗСУ - розповідає лідер «Скелі» Андрій Струк.
Розкажіть будь ласка про своє життя до створення Громадського Формування «Скеля»
Я з дитинства любив спорт. У 90-ті роки був срібним призером з Дзюдо та Самбо.
Закінчив навчання у Львівському коледжі індустрії моди, Національному університеті "Львівська Політехніка", Університет у Хмельницькому, маю освіту фармацевта та юриста. Мав власну охоронну компанію і детективне агенство.
Найбільшу частку моєї діяльності охопила викладацька діяльність у Львівському коледжі індустрії моди.
Що надихнуло Вас створити Громадське Формування «Скеля»?
Моєю мотивацією стала ніч із 18 на 19 лютого 2014 року, коли у Львові відбулися погроми силових структур. Так звана «ніч гніву». Почався сильний ажіотаж і відбулися масові мародерства деяких угрупувань.
У Франківській районній адміністрації, якою керував Руслан Кандибор зібралися понад 500 людей. Вони запропонували свої послуги охорони. Ми створили декілька груп: піші патрулі (патрулі з собаками), велопатрулі і автопатруль. Автопатруль залишився, не розформувавшись, але коли поліція відновила свою роботу ми продовжили активність, створивши Громадське Формування «Скеля».
Якою діяльністю займаються Скелики сьогодні?
Ми проходимо спеціальні тренінги з медицини катастроф, психології та ін, аби мати змогу допомагати громадянам у мирний час, а також активно долучаємось до благодійних заходів і інціатив на підтримку ЗСУ.
Чим Ви займаєтесь у вільний час?
Зараз у мене практично немає вільного часу, тому не завжди вдається долучитися до проведення лекцій в аудиторії, а не в онлайн форматі. Я постійно займаюсь волонтерською діяльністю, хоча не вважаю себе волонтером, адже я голова Громадського Формування. Для мене найважливіше автосупровід, аби речі, котрі я везу захисникам і захисницям були вчасно в них. Часто їзджу на Схід країни, тому що знаю, що потрібен там.
Я знаю, що Ви творча особистість і любите писати вірші. Яке місце у Вашому житті посідає поезія сьогодні?
Моя поезія це своєрідний крик душі. Зараз я трохи менше часу віддаю творчості та поезії, хоча раніше багато писав про природу і подорожі.
Чи хотіли б Ви випустити свою збірку віршів?
Здебільшого моя поезія зберігається в телефоні. Був випадок технічної поломки після чого я почав переносити вірші на папір, але поки що немає часу зібрати книгу через поїздки на фронт.
Які внутрішні трансформації Ви відчуваєте протягом останніх 2-х років?
Моя внутрішня трансформація полягає в тому, що раніше я спокійно ставився до російської мови, проте зараз вона мене озлоблює. Мені прикро, що люди не розуміють, що мова окупанта повинна бути знищена так само, як і окупант.
Ви часто перебуваєте на окупованих територіях, на вашу думку, яких екологічних проблем найбільше зазнала Україна внаслідок війни з росіянами?
Я вбачаю дві найбільші екологічні проблеми сьогодні.
По-перше, досі не ліквідовані наслідки трагедії на Каховській ГЕС. Вода з дамби розмила дуже багато кладовищ і потрапила у відкриті водойми.
По-друге, Україна постійно потерпає від ворожих обстрілів, внаслідок чого відбувається зсув тектонічних плит, тому рано чи пізно на нашій території можуть розпочатися землетруси. Окрім того, повітря дуже забруднене через вплив фосфорних бомб і хімічної зброї.
Як Ви вважаєте, які екологічні наслідки слід очікувати в Україні в майбутньому?
Прогресуватимуть і виникатимуть нові невиліковні хвороби, проте зараз важко уявити масштаби, та навіть професори й науковці не зможуть точно відповісти на Ваше запитання.
Окрім екологічних питань, також актуальною темою під час війни є виховання молоді. Як викладач, як Ви вважаєте, що найкраще впливає на розвиток підростаючого покоління ?
Молоді потрібно говорити правду, адже як показують соціологічні опитування, громадяни віком від 14 до 35 років, не рвуться в Європу, вони прагнуть працювати на благо своєї держави.
Для того аби стимулювати розвиток молодих людей, з ними потрібно говорити чесно про війну та події, котрі відбуваються в країні, залучаючи до розмов військовослужбовців.
Чому сьогодні потрібно бути у ЗСУ або працювати на благо ЗСУ?
Якщо ми не будемо допомагати та годувати своє військо, доведеться годувати військо агресора. Одна людина – не воїн, лише разом ми спроможні здолати ворога. Волонтери, котрі їздять на нуль збирають допомогу від людей, тому ми всі повинні бути залученими до допомоги.
Якою б ви хотіли бачити Україну через 10 років?
Як колись сказав Степан Бандера: «І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!»
