На вулиці Пекарській можна зустріти частинку моря у кавʼярні «Дзендзик».
Власницею є пані Ксенія, яка весною 2022 року приїхала з Бердянська й відкрила кавʼярню. Хоча були сумніви, адже на той час окуповані території почали звільняти й дівчина думала, що повернеться додому, проте все-таки вирішила залишитись. А затишний заклад отримав назву на честь півострова, що знаходиться в Азовському морі.
«Найцікавіше те, що бердянці самі знаходили це місце!» - каже Ксенія.
Так склалося, що персонал та більша частина гостей колись були сусідами, які зустрілись в іншому місті. Сам заклад це, як куточок Приазов'я у Львові. На стіні бердянський маяк, поруч картини та фотографії. Дівчина раніше займалась громадською діяльністю, вирішила проводити майстеркласи для ВПО, які могли за чашкою запашної кави намалювати картину чи змайструвати прикрасу для дому.
У закладі є так звана підвішена кава для військових, тобто, коли людина оплачує напій захиснику, це показує вдячність людей за їхні вчинки.
Найбільше у роботі Ксенії подобається те, що відвідувачі стають щасливими у закладі, їхня віддача, а ще те, що бердянці можуть відчути себе хоч ненадовго вдома. «Дім – це те саме слово, яким можна описати кавʼярню «Дзендзик»», ділиться власниця.
Ще одним закладом у нашому списку є кав’ярня «Там де кава».
Сімʼя з Херсону Олександра та Ілля, а також їхній друг Костянтин, який родом із Донецька, з початку повномасштабного вторгнення вирішили відкрити кав’ярню у місті Лева. Власники привезли свою палку любов до кави з Херсону аж сюди.
«Відкрити заклад було не складно, ми займались оформленням кавʼярень на заправках, мали проєкт щодо інклюзивних напрацювань і не лише. Заклад такого типу був новинкою, проте ми наполегливо працювали, адже було потрібно щось робити, виливати енергію аби постійно не скролити новини»
Згодом Костянтин почав займатися військовою технікою, амуніцією та зборами. Олександра та Ілля продовжували розвивати кавʼярню, минулого року зробили редизайн закладу. На стінах пусті картини, які викликають багато запитань. Багато друзів сімʼї постраждали через військові дії, а пусті картини це прояв солідарності до тих, хто зараз в полоні чи у лавах ЗСУ.
Найдивовижнішим є те, що увесь колектив це працівники з різних куточків країни: Дніпро, Херсон, Харків, Донецьк та не лише, але усі об’єднані спільним захопленням до своєї роботи й країни.
«Якби можна було описати свій заклад одним словом це було б слово «вдячність». Вдячність ЗСУ за те, що захищають нас і допомагають працювати, гостям нашого закладу за те, що приходять, смакують та надихають продовжувати»
Затишне місце із запашною кавою розташувалось на вулиці С. Наливайка 9.
Автор - Анастасія Косопльоткіна