Після 24 лютого 2022 року світова літературна спільнота опинилася перед простим, але незручним питанням: чи може культура залишатися осторонь війни. Частина письменників обрала мовчання, частина — нейтралітет. Але були й ті, хто публічно став на бік України не лише словами, а й діями: відмовився від контрактів з російськими видавцями, передавав кошти на допомогу та використовував власну медійність, аби говорити про війну прямо.

На відміну від письменників, чиї політичні погляди є суперечливими або не афішованими, серед популярних авторів є також чимало тих, хто не боїться називати зло злом. Для відомих та медійних людей це не завжди лише про власну позицію: вибір публічно підтримати Україну часто коштує грошей, уваги, кар’єрних можливостей та видимості. Коли почалася повномасштабна війна, частина авторів не лише висловили співчуття — вони діяли: передавали кошти, відмовлялися від контрактів, скасовували угоди з російськими видавництвами, починали благодійні ініціативи. Для багатьох із них російський ринок був не просто черговим географічним сегментом продажів, а реальним джерелом доходу, та вони, однак, вибрали не дотримуватися нейтралітету, а висловитися та діяти.

Реальні дії, що підкріплювали слова

Для деяких авторів публічна підтримка переросла в конкретну відмову від співпраці з російськими видавцями. Для українців це було значно більше, ніж знак солідарності. Адже написати в Twitter(Х) декілька слів, серед яких «I stand with Ukraine» доволі легко, а через декілька місяців про це можна випадково «забути» і продовжити комунікацію з росіянами так, ніби нічого й не сталось. Та серед тих, хто висловлювався на підтримку України публічно були й письменники, які після 24 лютого розірвали угоди з російськими видавництвами або відмовили їх продовжувати.

Стівен Кінг, Ніл Ґейман, Джо Аберкромбі, Ребекка Ф. Кван, Джоан Роулінг, Дебора Гаркнесс, Цезарій Збешховський, Лінвуд Барклай — серед тих, хто не поновлював своїх контрактів та припинив будь-які нові угоди на російському ринку, попри перспективу прибутку. Гейман прямо казав, що не хоче «оновлювати угоди, поки ця адміністрація та путін там при владі», а інші письменники заявили, що обговорюють із своїми командами, як обмежити книги вже в друці.

Великобританські автори загалом стали частиною цієї тенденції: вони відмовлялися продавати права на свої книжки російським видавцям, навіть коли пропозиції були значно вигіднішими, ніж зазвичай. Один з авторів зазначив, що погодитися на таку угоду було б «лицемірством» — бо не можна одночасно засуджувати війну на екрані телевізора і закривати очі на рублі на банківському рахунку.

Окрім розірвання контрактів: фізична допомога, яку організували письменники

Лі Бардуґо вирішила перерахувати всі прибутки з продажу книг серії «Тінь і кістка» в росії та Україні до благодійних організацій, перетворивши власний успіх на конкретну допомогу тим, хто постраждав від війни.

Джоан Роулінґ не лише висловлювала підтримку, але й збирала кошти на гуманітарну допомогу, зокрема на навчання та підтримку дітей, і зробила частину своїх творів вільно доступними для українських читачів.

Авторка роману-антиутопії Оповідь служниці Маргарет Етвуд неодноразово виходила на протести на підтримку України. У своїх соцмережах письменниця закликає збирати кошти для українців, а також наголошує, що засуджує цю війну, яку розв’язала Росія.

Розголос завжди потрібний

Деякі автори не обмежились фінансовою підтримкою чи розривом контрактів — вони використовували власні платформи, щоб привернути увагу до агресії та мобілізувати спільноту. Українці як ніхто усвідомлюють, наскільки потрібною річчю може бути звичайне поширення дописів. В час, коли великі платформи соціальних мереж блокують дописи із прямими посиланнями чи згадками війни, медійність, яку мають письменники, стає дуже вагомою.

Дженніфер Лінн Арментроут, Фредерік Беґбедер, Лукаш Орбітовський і Цезарій Збешховський активно закликали до збору коштів, ліків і підтримки біженців. Вони поширювали посилання на своїх особистих сторінках, таким чином створюючи можливість для іноземної спільноти небайдужих напряму долучатися до підтримки українців.

Чітка позиція — також важливо

Серед письменників було чимало тих, хто лише висловився на підтримку України та українців. Хоча на тлі реальних дій, які реалізовували вищезазначені автори та авторки, всього лише викласти кілька слів чи дописів здається не таким впливовим, та насправді це не так. Відкрита, публічно оголошена та непохитна позиція — це те, чого часом бракує і серед українських культурних діячів. А коли йдеться про письменників світового масштабу — це значить значно більше, ніж кілька слів. Адже вони могли цілковито проігнорувати події, що відбуваються, не завдаючи собі клопоту змінити свою аполітичну позицію. Українці цінують всі, навіть невеликі вияви поваги та солідарності, адже в часи темряви дуже важливо знати, що ти не один стоїш супроти зла. Завдяки цим публічним крокам сотні тисяч людей закордоном отримували знання про ситуацію в Україні, а багато читачів світу — нове розуміння контексту війни.

Фредрік Бакман, Чарльз Стросс, Фредерік Бегбедер, Ольга Токарчук, Еліф Шафак та багато інших також приєдналися до глобального дискурсу, підтвердивши, що підтримка може мати різні форми: від соціальних постів до участі в публічних ініціативах. Протягом майже чотирьох років повномасштабної війни підтримка світових письменників почала набувати й більш особистої форми: доволі часто у книгах, права на які були куплені вже після 2022-го року, можна знайти звернення від авторів саме до українських читачів. Серед таких письменників, зокрема, Пірс Браун, чий цикл «Сага про Червоне повстання» почав виходити друком у Nebo Booklab Publishing у 2024 році й триває досі; а також М. Л. Ріо, в чиїй книзі «Ніби ми злодії» можна було знайти листівку, підписану українцям.

Загалом, на підтримку України публічно висловились понад 70 письменників та письменниць з різних куточків світу; крім того,  Міжнародна літературна організація PEN опублікувала листа Нашим друзям та колегам в Україні, де зібрала понад 1000 підписів письменників з усього світу. Творці висловили свою солідарність з українськими письменниками, журналістами, художниками та народом України.

У світі, де книжка все ще є ключовим носієм ідей, а ринок — ресурсом впливу, ці кроки — не просто жести. Коли письменник каже «ні» великій угоді, перераховує прибутки чи робить твори доступними для постраждалих, він переписує правила культурної відповідальності. Це ефективний спосіб розірвати не лише бізнес-зв’язки, а й нормалізацію культури, створеної чи просуваної в умовах агресії. На просторах інтернету українські читачі часом сперечаються про те, чи варто вимагати від авторів конкретної відповіді на запитання «Ви за Україну чи ні?», адже досі багато письменників обирають шлях відсутності у політичному просторі. Та однак, в українців є цілий перелік тих, хто публічно обрав правильну сторону, і чиї книги можна знайти у книгарнях.

Авторка: Діана Кільян