Після початку повномасштабного вторгнення волонтерська справа перестала бути заняттям окремих активістів. До волонтерства долучилися навіть ті, хто ніколи не уявляв себе у цій ролі: підприємці, вчителі, митці, студенти, блогери. Новий етап волонтерської діяльності отримав уособлення в нових обличчях. 

Благодійний фонд Сергія Притули

Один з найпомітніших прикладів переходу від кардинально іншої діяльності до волонтерства – Благодійний фонд Сергія Притули. До 24 лютого 2022 року Сергій Притула був відомий завдяки своїй кар'єрі телеведучого та публічного діяча, проте після повномасштабного вторгнення він відмовився від своєї телевізійної діяльності.
Фонд зосередився на закупівлі високотехнологічного обладнання для армії: дронів, тепловізорів, супутникового зв’язку. Саме тут з’явилися збори, які вимірювалися не тисячами, а сотнями мільйонів гривень. Успіх цих кампаній показав, що довіра до конкретної людини може бути не менш ефективною, ніж довіра до інституції. 

Благодійний фонд “Повернись живим” 

Ще один приклад відомої організації – БФ “Повернись живим”. Фонд існував й до 2022 року, але після повномасштабного вторгнення суттєво розширив масштаби своєї діяльності. До команди долучилися нові фахівці: аналітики, логісти, менеджери, військові експерти. Це приклад волонтерства, яке працює за принципами ефективного менеджменту з чіткими запитами, прозорою звітністю, системним підходом. Для багатьох українців, які раніше не займались волонтерством, саме такі структури стали точкою входу – зрозумілою, професійною і надійною.

Ігор “Лачен” Лаченков

Ігор Лаченков, відомий у соцмережах як “Лачен”, до повномасштабної війни не був волонтером і не працював з благодійними організаціями. Його активність обмежувалася особистими сторінками в соціальних мережах та коментарями на актуальні теми.

Після 24 лютого 2022 року формат його присутності в соцмережах змінився. Хлопець почав публікувати збори для потреб ЗСУ. Без фондів і складних механізмів він вирізняється лаконічністю запитів: короткий текст, конкретна мета і постійні звіти.

Його волонтерство виглядає максимально просто: люди донатять не «в організацію», а конкретній людині, яку знають і якій вірять. Для багатьох це стало зручним і зрозумілим форматом допомоги.

Історія “Лачена” – приклад того, як у війні волонтером може стати не структура, а людина, яка просто не могла залишатися осторонь.

Юлія “Тайра” Паєвська 

Юлія Паєвська, відома як “Тайра”, до повномасштабної війни працювала парамедикинею та громадською активісткою. Вона не була медійною волонтеркою, її допомога завжди була «в полі», поруч із тими, кому вона була потрібна.

Після 24 лютого 2022 року Паєвська залишилася в Маріуполі, надавала медичну допомогу пораненим цивільним і військовим під постійними обстрілами, а її відеофіксація роботи медиків стала одним із найсильніших свідчень перших місяців війни. У березні 2022 року вона потрапила в російський полон, де провела кілька місяців.

Після звільнення Юлія заснувала Фонд «Ангели Тайри», щоб системно підтримувати поранених і надавати медичну допомогу в гарячих точках. Фонд забезпечує мобільні медичні бригади, закупівлю медикаментів і навчання парамедиків.

Історія Паєвської демонструє волонтерство не через збори чи публічні кампанії, а через особисту присутність, професійну відповідальність і системну допомогу, що охоплює сотні людей по всій Україні.

Всі ці приклади показують, що немає жодного значення, чим ти займався раніше і який формат твоєї допомоги зараз:  чи то великі благодійні фонди, чи особисті сторінки в соцмережах. Найважливішою є  залученість до спільної справи, яка полягає в допомозі та підтримці української армії та цивільного населення. Завжди є можливість стати частиною масштабної волонтерської справи, яка щодня наближає нас до перемоги. 

Автор: Роксолана Промкіна