Коментарі в Instagram дедалі частіше перестають бути просто реакцією на новину — вони формують її нове життя, змінюють сенси й впливають на те, як аудиторія сприймає реальність.

У часи цифровізації контенту кожен має право висловити свою думку. І байдуже, якщо ця думка непрохана чи взагалі не до теми. Люди ховаються за незрозумілими ніками та згенерованими штучним інтелектом аватарами — і їм уже не так страшно говорити. Часто такі псевдосторінки приховують російських найманців, які намагаються посіяти паніку серед читачів певних сторінок, або ж тих самих українців, яким «усе не так» і «все погано».

На жаль, такі коментарі нерідко стають не лише доповненням до новини від медіа — вони можуть перетворитися на її продовження, а інколи й дискредитувати написане журналістами та перевернути все з ніг на голову. Хоча часто ці ж коментатори не мають ані найменшого уявлення про те, як функціонують медіа у воєнний час: про обмеження, засекречення деталей тощо.

З початком повномасштабного вторгнення українські медіа дедалі активніше почали публікувати новини в соціальних мережах — Instagram, Facebook, TikTok. Загалом така ініціатива була виправданою: охоплення зросли, адже, визнаймо, не кожен зайде на сайт перевіреного медіа, щоб прочитати новину. У соцмережах це зручніше й швидше: гортаєш стрічку — і ось новина, треба подивитися.

Та водночас ця інновація мала й негативний бік. Якісні новини з перевіреними та достовірними джерелами змішалися зі сторінками ноунеймів, і далеко не всі читачі хотіли напружуватися, щоб перевіряти, з якого саме джерела отримана інформація. Бувало, що свідчення та деталі однієї й тієї ж події кардинально різнилися у професійних медіа та на сторінках ноунеймів. Зрозуміло, що читачам це не подобалося. Шквал критики летів в обидва боки, але зазвичай вибір припадав саме на коментарі.

А це, своєю чергою, просувало найбільш неточні повідомлення від так званих ноунеймів. Так і почалася історія фейкових новин у період війни. На жаль, з цією проблемою суспільство бореться й досі.

Ще один бік медалі — російські пропагандистські коментарі. До прикладу, чергова новина від СБУ про затриманого нардепа, який за допомогою корупційних схем наповнював власний гаманець. Так, новина неприємна, і вона й так викликає потік критики як від українців, так і від іноземних читачів, які часто фінансово підтримують Україну під час війни.

Під такими постами нерідко з’являються проросійські коментарі ботів, що підсилюють і без того скандальний характер новини. В пориві емоцій не кожен читач намагатиметься аналізувати ботокоментар — радше підпишеться під ним, поставить вподобайку, підтримає і додасть ще більше критики. Хтось почне звинувачувати медіа, що «не так написали», СБУ — що «погано працює», бо нардеп досі не сидить, а дехто взагалі запропонує «відправити його на фронт».

Цей потік наростає: з’являються невідомо звідки взяті деталі справи, вони змішуються з особистими історіями людей — і в результаті через кілька годин суспільство знову отримує фейкову новину або свіже російське ІПСО.

Ще один приклад — новина про трагедію. У будинок влучив «Шахед», загинуло багато людей. Серед постраждалих — сім’я, яка стала героями матеріалу: батько й мати вижили, дитина — ні. У коментарях, окрім слів співчуття, з’являються люди, які починають критикувати батьків за те, що вони не спустилися в укриття.

Сім’я переживає втрату дитини, але коментаторам на це байдуже. Негатив і осуд наростають, з часом це бачать і самі батьки. Важко уявити, як такі слова можуть вплинути на психіку людей, які й без того перебувають у глибокій травмі. Інколи це доходить до того, що злісні коментатори переходять на особисті сторінки батьків у соцмережах і починають сіяти свою непрохану думку вже там.

Наведені у статті приклади — лише частина великої проблеми. Їх значно більше. Та постає логічне питання: хто ж відповідальний за наслідки цих коментарів? Коментатори? Формально — ні, адже вони «просто висловлюють свою думку» у вільній країні. Ноунейм-сторінки? Також ні — вони не зареєстровані як медіа, і довести авторство часто неможливо. Журналісти офіційних медіа? Найчастіше саме на них і падає провина.

Але чим насправді завинили медіа? Вони опублікували перевірену й офіційну новину з тими деталями, які дозволено поширювати на момент публікації. Здавалося б, на цьому робота журналістів завершується. Та проблема коментарів залишається. Адже коментування посту не передбачає того, що саме там продовжуватиметься новина. Коментарі створені для обміну думками, але практика показує: ця опція не завжди завершується чимось хорошим для медіа, а навпаки — створює додаткові ризики й проблеми.

Тож яке рішення? Досить ефективним кроком могло б стати запровадження тренду на обмеження коментарів під постами медіа. Водночас це може викликати обурення читачів, адже виглядатиме як обмеження права на вільне висловлювання.

Наразі це залишається актуальною проблемою, яка потребує не лише критики, а й реальних рішень.

Авторка: Роксолана Жук