Волонтерство в Україні – соціальне явище з глибоким історичним корінням. Його специфічна динаміка змінювалась від здобуття незалежності до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. За останні роки волонтерство стало не просто формою допомогою, а повноцінною системою швидкого реагування, самоорганізації та підтримки з боку населення України. Волонтерський рух пройшов довгий шлях – від локальних ініціатив до масштабної національної мережі підтримки та допомоги. 

Волонтерство до війни

До 2014 року волонтерство в Україні існувало у форматі благодійності та громадських ініціатив. Це були збори речей для дитячих будинків, допомога літнім людям, екологічні акції, культурні та освітні проєкти. Активну роль відігравали громадські організації та церковні спільноти, однак волонтерство не було масовим явищем.

Перелом стався під час Революції Гідності. Тоді тисячі людей вперше долучилися до спільних дій: забезпечували протестувальників їжею, ліками, теплими речами, організовували чергування, логістику, медичну допомогу. Саме тоді виникла культура швидкої самоорганізації. 

Із початком війни на сході у 2014 році волонтерство отримало новий напрям, а саме підтримку армії. Добровольці збирали амуніцію, техніку, аптечки, ремонтували транспорт. Фактично волонтери тоді частково закривали прогалини державного забезпечення. Водночас рух залишався мережевим і часто тримався на окремих командах та лідерах. До 2022 року волонтерство вже було помітним явищем, але не визначальним для повсякденного життя більшості українців.

Волонтерський рух після 24 лютого 2022 року

Повномасштабне вторгнення стало переломним моментом. Волонтерство перестало бути справою активістів, воно стало справою мільйонів.

У перші дні великої війни по всій країні почали виникати штаби допомоги. Люди відкривали склади, школи, офіси, кав’ярні під гуманітарні пункти. Хтось сортував одяг, хтось готував їжу, організовував евакуації чи купував бронежилети. Бізнеси перепрофільовували виробництва, ІТ-спільноти створювали цифрові сервіси координації, водії ставали перевізниками. Головна відмінність цього етапу – швидкість. Рішення ухвалювалися без довгих погоджень і складних процедур.

Під час повномасштабного вторгнення волонтерство стало не універсальною, а спеціалізованою справою з різними напрямками. Найбільш поширені наразі: тактична медицина, військова логістика, технологічні збори (дрони, тепловізори, РЕБ), евакуаційні місії, психологічна підтримка, юридичні консультації для постраждалих, допомога ВПО, відбудова деокупованих територій. 

Фактично сформувалось волонтерство нового типу – системне, швидке та технологічне. 

Важливою ланкою цього волонтерського руху стали соціальні мережі. Тепер їх використовують не лише для заклику до зборів, а й як платформу для звітування та публічного транслювання всіх етапів допомоги. 

Виклики та перспективи 

Разом з масштабом прийшло й труднощі. Великий обсяг потреб змушують волонтерів працювати на межі виснаження. Волонтери щодня стикаються з новими терміновими запитами, втратами та ризиками для власного життя. Проте вони продовжують працювати, намагаючись налагодити всі ланки роботи. 

Волонтерство в Україні пройшло шлях від локальних ініціатив до національної мережі підтримки фронту та тилу. Це сталось неочіковано, оперативно, але дієво для нашої країни. Українське волонтерство вже стало прикладом для інших держав як модель швидкої громадянської мобілізації в умовах кризи.

Автор: Промкіна Роксолана